Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Слезинка - Людмила Солма *) Примечание:
*из стихотворения Темура Варки "Имя капли":
"Никто не спросит
звали каплю
как."
**Бог миловал - умягчением мой души... скупой слезинкой - соль обиды исторглась, вымыло её нежданной слезой и на чужое нарочито-желчное зло, как ни больно было - от ситуационной незаслуженности (по расхоже-житейской пословице, с которой смыслово никак уж не могла бы душой согласиться: "не делай никому добра, не получишь и зла...", не благодарности ведь ради откликаемся мы зачастую на нужды ближних наших, а от нашего неравнодушия и сопереживания... ну, а в личных бедах своих люди зачастую бывают эгоистичны - невольностью злобы на весь белый свет - да на таких и обижаться ведь грех... вот раздражением-то и не ответилось мне - простила я обидчику с грестным пониманием, что Бог ему судья... он и так ведь судьбою обижен... потому-то чужая злоба и "свернулась" лично для меня в несущественность - его "нуля"... обида не иссушила моей души - слезы и очистили её от этой боли)
***чужое понравившееся фото - иллюстрация взята из Интернета:
Имярек авторства, к моему искреннему сожалению, не знаю...
Избавишься от зачатого--не избавишься от убитого - Наталья Незнакомкина Начиталась материалов \"noabort.ru\". Там плакат есть: \"Избавишься от зачатого--не избавишься от убитого\". На нем девушка в русском сарафане. Поэтому и стих написан для ритма русской народной песни. Даже лучше положить его на музыку и петь, как песню. Знаю, что стих страшноватый. Но аборт--поистине явление страшное, как ад.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
